Уже декілька років поспіль дитяча та сімейна психологиня Світлана Ройз публікує на своїй сторінці у Facebook порадити для батьків та освітян із назвою “Скоро до школи”. Щороку пані Світлана доповнює матеріал новими практичними пунктами.
Тож напередодні 2024–2025 навчального року теж поділилася порадами, розділивши їх на важливі блоки про підготовку – удома, у дорозі, у школі.
Публікуємо поради Світлани Ройз у майже незмінному вигляді.
ПОЧИНАЄМО ПІДГОТОВКУ ВДОМА
Цього року я особливо уважна до профілактичних медичних обстежень. Прошу ними не нехтувати (прості аналізи крові та сечі, консультація лікаря). Імунна система дітей під дією хронічного стресу може бути вразлива. З вересня різко зміниться рівень навантаження, і тіло дитини має його витримати.
Після проведення відпустки там, де немає сирен та воєнного стресу, дитині може знадобитися час на адаптацію (у моєму оточенні багато дітей після повернення з інших країн демонструють регресивну поведінку, проявляють більше тривоги під час обстрілів, навіть зовсім дорослі діти просять спати з батьками, проявляють те, що могло бути на початку війни). Це точно потрібно не всім, але ідеально, якщо родина повернеться додому хоча б за 3–5 днів до початку навчального року.
Режим – завжди важливо поступово повертати “шкільний” режим сну та прокидання.
Багато дітей звикли постійно бути поруч із батьками. І навіть деякі передпідлітки та підлітки зараз можуть складно переносити тимчасову розлуку з близькими. У школі дитина (найімовірніше лише перший тиждень) має витримати навантаження розлукою. Можливо, уже в ці дні варто обережно стимулювати дитину до більшої самодостатності.
Свою тривогу перед новим навчальним роком діти різного віку можуть маскувати роздратуванням та агресією (навіть дорослі діти 7–9-х класів, які йдуть у нову школу, чи повертаються до офлайн навчання можуть потребувати підтримки).
Більшість дітей під час літніх канікул не пишуть (або роблять це дуже мало). Є трохи часу потренувати руку – грати в ігри в слова, писати в щоденнику, займатися ліпкою з тіста чи пластиліну.
Прибирання та облаштування робочого місця, викидання чи відкладання того, що пов’язано з минулим навчальним роком, підготовка канцтоварів, зошитів, спортивних костюмів, шкільного взуття – це те, що налаштовує на навчальний рік.
Можливо, у дитини має бути із собою в школі ліхтарик, дармовис з іменем та телефоном близьких дорослих, свисток. Є час це підготувати (вибачте, це страшні, але важливі приготування. Нехай ніколи не знадобляться).
Маленьким дітям ми нагадуємо про правила “трусиків”, перевіряємо або встановлюємо “батьківський контроль” на гаджети. Можливо, розмовляємо про різні відео, про порно (діти різного віку дивитимуться це на перервах, як і у всі часи).
Якщо родина переживає досвід втрати – важливо про це розповісти вчителю\класному керівнику. Багато вчителів уже пройшли навчання і можуть допомогти дитині в різних ситуаціях.
Якщо батько\мама дитина знаходиться у війську, можливо, підготувати подарунок від близьких, відеопривітання.
Я вже готую “листи”, які перші тижні вересня вкладатиму в рюкзак дитині (записки, які дитина має відкрити на 2–3 перерві) та записки в ланчбокс.
Для дітей різного віку (бо діти – це завжди діти) можна підготувати дармовиси (брелоки), іграшки – щось, до чого можна було б торкатися чи стискати в руці при хвилюванні.
ПРАВИЛА БЕЗПЕЧНОЇ ДОРОГИ
Якщо дитина вчиться офлайн і буде ходити до школи сама, чи якщо дитина переходить в іншу школу, можна декілька разів разом пройти дорогою до школи.
Зафіксувати, де дорогою є укриття, домовитися про те, що дитина має робити під час повітряної тривоги, якщо йде/їде в транспорті, як і коли виходить із вами на зв’язок.
Якщо є така можливість – зайдіть до школи. Дітям важливо “відчути тілом” місце, де вони будуть знаходитися. Доторкнутися до парти, піти до туалету, побачити їдальню, пройти в укриття.
ПРО СТОСУНКИ В ШКОЛІ
У дітей перед початком навчального року зазвичай буває багато тривоги – чи приймуть мене однокласники, чи збереглися стосунки, чи знайду я своє місце в класі. Війна та стрес загострюють відчуття самотності. Діти, які після навчання онлайн переходять в офлайн, можуть одночасно відчувати й радість, і тривогу. Ми не знаємо, який досвід пережили діти. І вдома, і в школі ми маємо створити простір, де дитині буде безпечно – проявляти свої почуття, помилятися, ставити питання. Зараз це головніше за знання, які ми хочемо дітям передати.
Якщо є можливість, було б добре зустрітися з класом, або хоча б декількома однокласниками в Zoom. Або ж у школі організувати зустріч класу, щоби привітатися\познайомитися з новенькими.
Якщо в середній школі система навчання не схожа на ту, яка була раніше (наприклад, різні предмети ведуть різні вчителі), важливо попередити дитину про це. Можна показати фото вчителів, або навіть зробити збори, аби діти могли познайомитися.
Якщо у вчителів будуть сили та можливість, то можна учнівству, яке вчиться за кордоном, надіслати листа – щоб діти відчули, що про них пам’ятають, що вони важливі, і ми чекаємо від них звісток та розповідей. Насправді підтримання контактів з усіма учнями й ученицями, важливе для тих, хто в Україні, і для тих, хто зараз за кордоном.
І лист чи повідомлення в спільні чати для всіх дітей класу – з привітанням, неформальним спілкуванням – це важливо і для “старих”, і для новеньких учнів.
Якщо ви знаєте, що в класі є дитина, яка втратила близьких, у цьому матеріалі є про те, як її підтримати. Ми маємо бути готові висловити підтримку.
Саме зараз під час уроків важливо пропонувати більше завдань, де б діти могли працювати в групах. Важливі спільні дії, можливо, спільні волонтерські проєкти.
Школи, де діти та дорослі разом займаються волонтерством, співають, де є театр – це ті школи, де значно менше проявів булінгу.
САМООЦІНКА, ЕМОЦІЇ, НАВЧАННЯ
Акцентую ще раз – до шкіл прийде багато дітей, які переїхали з інших міст, які навчалися весь час онлайн. Ми не знаємо, з яким досвідом вони прийдуть, що вони пережили. Для того, щоб вони могли почати вчитися, у них має бути відчуття безпеки. І перші дії мають бути націлені на створення спільноти. Це важливо також і для профілактики булінгу.
Чим вищий рівень тривоги, тим більша потреба в контролі, в інформації, у створенні “рамок безпеки та відносин”. Варто розповідати про послідовність дій, про плани, про правила школи/класу.
Якщо є зміни, про них варто попереджати заздалегідь, бо зараз можуть бути складнощі з переналаштуванням, зі швидкістю адаптації.
Я знаю, що в багатьох школах у перші тижні навчального року проводять зрізи знань – зараз діти прийдуть із зовсім різним досвідом і в різному стані. Вони зможуть продемонструвати свої справжні знання, коли їм стане безпечніше.
Дітям важливо чути від нас, що ми розуміємо, що зараз навчатися складно. Процеси запам’ятовування інформації можуть бути ускладнені. Варто нагадувати, що ми поважаємо їхній досвід, але віримо в їхні сили.
Під час уроку в дитини може змінитися настрій, вона може заплакати чи повністю втратити контакт із тим, що відбувається на уроці (важливо дізнатися, що відбувається в родині дитини, можливо, вона хвилюється за тих, хто на фронті, не привертаючи уваги до дитини). Можна запропонувати класу нову активність, чи після уроку сказати, що ви помітили, що стан дитини змінився. Можливо, ви можете допомогти. Саме зараз підтримка й турбота найважливіші.
Якщо шкільний день почався з тривоги, (або тривога була вночі), важливо зустріти дітей словами підтримки. Точно не починати навчання з контрольної роботи чи тесту (минулого року ми часто згадували про це).
Довготривале переживання стресу може призвести до двох протилежних реакцій: гіперактивність – загальмованість (важливо пам’ятати, що після того, як дитина відчула безпеку поруч із нами, вийшла зі стану ступору, вона може демонструвати роздратування, агресію, надмірну активність. І це нормальний процес. Але нам потрібно бути готовими цю активність скеровувати).
Зараз діти часто живуть у режимі очікування невдачі. Їм потрібен досвід перемог і підтримка. Спочатку маленькі знайомі завдання, завдяки яким дитина отримує швидкий результат. Це важливо, бо розчарування на початку навчального року може призвести до того, що в дитини просто не вистачить сил йти далі. Але ще раз акцентую – ми підтримуємо, але бачимо силу дитини.
Діти можуть швидко втомлюватися, темп навчання може бути іншим. Важливо говорити дітям про те, що це нормально. І нам важливо частіше робити паузи, пропонувати різні завдання.
Ми знаємо, що сучасним дітям потрібні сучасні практичні знання. Чим більше практики й кейсів, тим більшою буде залученість дітей. І це ще один неочевидний внесок у їхню стійкість. Якщо я знаю і можу зробити щось конкретне – я почуваюся більш впевнено.
ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ
Стан дорослих поруч. Дитина завжди орієнтована на дорослого, якому намагається довіряти, на його авторитетність, стабільність. Якщо нам не вистачить сил – почнемо проявляти авторитарність.
Не мелодійний дзвоник у школі може стати тригером, провокувати емоційні реакції дитини.
Під час повітряної тривоги дітям часто потрібен супровід. Знаю, що їм роздають телефони. Ігри в телефоні вже для багатьох прояв дезадаптації.
Є проєкт “Круті в Укритті” від Фонду Східна Європа. Він створений для підтримки дітей. Можливо, короткі відео із цього проєкту зможуть розважити та підтримати.
Нам важливо бути уважними з текстами про смерть, війну, батьків, дім. Варто слідкувати за реакцією дітей, можливо, замінювати тексти. Тут методичка, яку я створювала в допомогу вчителям.
Не давати практик із заплющеними очима – закрити очі часто для дитини означає втратити контроль. І якщо дитина заплющила очі й почалася тривога – це може спровокувати сильну емоційну реакцію.
Дорослим краще передивитися всі відео, які збираємося демонструвати, аби точно знати, чи немає там кадрів із мертвими тілами, кров’ю, звуками сирени та вибухів (минулого року ця тема теж виникала в практиці).
Ми не торкаємося дитини без її дозволу. Треба бути уважними до дистанції в контакті (зараз у нас усіх загострене відчуття дистанції).
Діти й дорослі (особливо зараз) дуже чутливі до насмішок та оцінки. Вони сприймають переважно не ЩО кажуть, а ЯК саме інформація подається. Для всіх завжди важлива повага.
Діти можуть перевтомлюватися від навантаження контактами, бо за час онлайну від них відвикли (втомлена дитина може бути дратівливою, розгубленою, плакати, проявляти агресію).
Не просіть дихати глибоко! Глибоке дихання може спровокувати заглиблення в емоції – дихаємо так, як дихається. Намагаємося робити акцент на видиху.
Важливо заздалегідь продумати свою реакцію на ненормативну лексику дітей. Зараз вона “легалізована”, тому варто одразу вводити правила й домовлятися, що є у вашій спільноті прийнятним.
Колись я просила моїх студентів виписувати всі практики в окремий зошит. А зараз прошу освітян мати список практик, записати можливу послідовність дій, якщо потрібно швидко врегулювати стан дитини.
Наприкінці минулого навчального року в одному з опитувань діти називали “оцінки” стресором майже на рівні з тривогами й вибухами. Так би хотілося, щоб нам вистачило мудрості вивести цю тему зі списку стресорів.
Сил нам усім – батькам, дітям, освітянам.
Світлана Ройз, дитяча та сімейна психологиня
Comments