В публікації розглядаються питання:
- ресурси про формувальне оцінювання в 5-6 класах
Формувальне оцінювання — це інтерактивне оцінювання прогресу учнів, що дає змогу вчителю відповідно адаптувати освітній процес, опираючись на дані відстеження особистісного розвитку дітей та хід набуття ними навчального досвіду й компетентностей.
Мета формувального оцінювання – не лише підвести підсумок навчання дитини в балах, але і знайти спосіб покращити ефективність уроків.
Контроль за результатами роботи частково передається учневі, адже завдяки визначеним критеріям оцінювання учні:
знають і розуміють своє завдання;
стають відповідальними за власне навчання;
вільно ставлять запитання та можуть розраховувати на поважливе ставлення;
знають, що робити, щоби покращити якість своєї роботи;
почуваються важливими і впевненими.
Вчитель постійно спостерігає та аналізує, які методики спрацьовують у конкретному класі, а що взагалі не працює; які інструменти підвищують ефективність навчання учнів; які думки та теми обговорюються в класі (а отже, хвилюють учнів).
До того ж так формуються довірливі та поважливі стосунки між дітьми та вчителем. Як результат – комфортна атмосфера в класі.
Отже, формувальне оцінювання:
не банальна оцінка: це фокус на труднощах й допомога для кращого розуміння матеріалу;
забезпечення вчасного фідбеку (зворотного зв’язку) як для учнів, так і для вчителя;
допомога учням у виявленні та сприйнятті їхніх сильних та слабких сторін;
допомога вчителям у визначенні матеріалу, складного для учнівського сприйняття.
Ресурси про формувальне оцінювання (онлайн-презентації):
ВІЗЬМІТЬ СОБІ!
ПРАКТИКИ ФОРМУВАЛЬНОГО ОЦІНЮВАННЯ
Укладаємо “класний контракт”
На початку навчального року поговоріть із дітьми про те, яким вони хочуть бачити свій клас — дружнім та успішним чи таким, де всі одне одного ображають, шумним і некомфортним. Питання риторичне, але воно підштовхне учнів до спільного формування критеріїв поведінки для досягнення цілі.
Далі запропонуйте спільно розробити мету та критерії і обговоріть їх. За результатами спільного голосування визначте 4—5 основних. Наприклад:
бути відповідальним за своє навчання;
поважати себе, своїх друзів, учителів;
виконувати завдання;
допомагати однокласникам;
ставити запитання;
мати право робити помилки тощо.
Ці критерії запишіть на папері. Запросіть усіх учнів підписати “документ”, підпишіть самі й розмістіть у класі на видному місці. Фактично, це і є класний контракт – один із дієвих інструментів формувального оцінювання: коли хтось з учнів порушує правила, його однокласники самі звертаються до цього документа. Як результат, розвиваються їхні самостійність, навички рефлексії, самодисципліни тощо.
Перевіряємо результати навчання
Коли учень після уроку розуміє, з чого починати подальшу роботу над темою, прагне спробувати новий підхід на практиці чи має ідеї для обговорення в класі, це означає, що ми досягли мети.
Перевірити результат учитель може, запропонувавши:
контрольний список питань, що розглядалися;
“вихідний квиток” (від слова “вихід”): коротку анкету для учнів із відповідями на запитання на кшталт “чого я навчився/-лася?”, “які питання лишилися для мене незрозумілими?”, “які питання з теми я би ще поставив/-ла?”. У початковій школі для відповіді на запитання можна використовувати, наприклад, смайлики;
конференцію або дискусію;
“дай п’ять”: наприкінці уроку учні обирають цифру від 1 до 5, що означає кількість речей, яких дитина навчилася під час заняття;
намалювати схему, яка передасть розуміння вивченої теми;
записати кількома реченнями головну ідею теми або тексту, над якими працювали на уроці;
“математичні розмови” – розгорнуті запитання, які можуть мати різні варіанти відповідей, залежно від того, на що звертав увагу учень у вивченні питання.
Результати такої підсумкової роботи не обов’язково мають оцінюватися в балах. Головне завдання – визначитися з труднощами, що виникли в учнів під час опрацювання теми.
Визначаємо маркери успіху
Це інструмент, що закріпить навички самооцінювання, рефлексії та самостійної роботи. Важливо, аби ці маркери вчитель розробляв спільно з учнями. Кожен учасник навчального процесу має бути обізнаний із ними та розуміти їхню суть.
Наприклад, учневі набагато легше буде писати твір, якщо він або вона:
✓ подумає про обрану тему і зрозуміє її;
✓ складе план, про що він / вона може написати;
✓ напише твір на чернетці;
✓ перевірить, що твір має початок, середину й кінець;
✓ покаже чи прочитє твір двом друзям і отримє від них поради;
✓ порадиться з учителем і виправить помилки;
✓ перепише твір у чистовик.
Такий план можна записати на папері, а учень під час роботи відмічатиме пункти, які були виконані.
Візьмемо інший приклад: клас вчиться додавати в межах 50. Що може бути критеріями успіху?
✓ Дитина рахує і знає всі числа до 100;
✓ правильно визначає десятки й одиниці у двозначних числах;
✓ використовує різні стратегії додавання (числову лінійку, лічильники, таблиці чисел тощо);
✓ знаходить правильну відповідь;
✓ однокласники підтверджують правильність розв’язання прикладів і т.ін.
Отримуємо зворотний зв’язок (фідбек)
Це детальна і вчасна порада вчителя учню. Вона дозволяє поглибити знання з предмета й покращити якість роботи, зокрема й самостійної.
Наприклад, учитель літератури, аби підштовхнути учня до глибшого вивчення теми, може поставити йому такі питання:
Твій твір має чудові початок і середину, але подумай, як можна блискуче завершити його.
Чи це тобі нагадує твою родину? Що є спільне, а що – відмінне?
Яку іншу книгу ця розповідь тобі нагадує?
Приклади фідбеку з математики можуть виражатися в таких запитаннях:
Як інакше можна вирішити цю проблему?
Як можна було б проілюструвати задачу?
Які математичні інструменти можуть допомогти розвʼязати цю задачу?